Вчера президент Владимир Зеленский дал интервью четырем украинским телеканалам. Что я думаю по этому поводу, а главное – где тут стоп-слово (укр.)
Так, хто знає, як це все вимикається? Яке тут стоп-слово?
Зрозуміло, що Бог нас наказує за шось (с), але мені здається, має десь бути напис «Аварійний вихід – потягнути шворку, виштовхнути скло», чи руків’я крісла-катапульти, чи велика червона кнопка, як на верстатах з циркулярною пилкою, чи сокира і пожежне конусоподібне відро з вогнегасником, щоб пшик-пшик і перекрити смішному півню доступ кисню.
Мусить бути якийсь супер-герой, що в отакий найостанніший момент перед неминучим кінцем примчить і виб’є все лайно з головного злодія країни, радість-сльози, всі обіймаються, весілля, діти, онуки, щаслива старість.
Читайте также
Черговий пафосний піар: що спільного у «української вакцини» від Зеленського і морської свинки
Чи це сон і треба просто сказати собі «це просто страшне марення, ти зараз прокинешся, буде 2019-й і клоун – це тільки клоун на сцені 95-го кварталу»…
Не може такого бути, що це реальність, бо це ж сюрреалізм, Кафка б сюди глянув, то помер би від заздрощів зі своїми тарганами, Стівен Кінг посивів би і записався у групу психологічної підтримки.
Мені здається, якщо так далі продовжуватиметься, бджоли просто припинять носити мед, а корови – давати молоко.
Який Майдан-3? Про що ви? Вся країна скоріше поїде «кукухою», аніж виробники шин встигнуть змайструвати достатньо палива для вогнищ.
Читайте также
Кабмін оновив карантинні зони. Червоних стало більше. Але це ніяк не зупинить COVID-19
А найстрашніше знаєте шо?
Він… воно… оце (!) вірить в те, що каже.
Вірить кожному своєму слову.
Це ж десь цей маразм йому в очі і вуха потрапляє… якийсь унітаз словотвірний є у них там чи що… кнопку натис – і лайнолітери складаються в лайнослова, а ті в лайноречення і лайнопотік свідомості гаранта.
Може це експеримент?
Типу над ним, а виходить, над усією країною…
Сидять десь науковці, читають наш facebook. дивляться українське телебачення, роблять помітки в товстезних журналах, їдять бутерброди, сиплють крихтами на клавіатуру, скиглять про низькі зарплати і страшну грантову бюрократію, вирішують, в який науковий журнал надіслати результати досліджень, щоб податися на новий грант…
Знаєте, мене особисто останній варіант би влаштував.
За умови, що ми є дослідним зразком перед впровадженням подібного в більших масштабах, але на Росії.
Інших варіантів я не бачу.
Просто відмовляюся їх приймати.
Пішов пошукаю таки відро і сокиру…
Яке ж тут стоп-слово…
Оригінал
Все материалы автора Политика в Украине