Решение Конституционного суда Украины об откате антикоррупционной реформы. Давайте разберемся, что произошло, и что будет дальше (укр)
4 серпня 2020 року, до Конституційного суду України надійшло подання 47 народних депутатів. У ньому вони просили суд скасувати низку положень закону «Про протидію корупції», цивільно-процесуального та кримінального кодексу. Ось це подання.
Якщо коротко – вони попросили скасувати електронне декларування як наступ на їхні, депутатів, права.
Що це за депутати?
Ось перелік. Майже усі – або ОПЖЗ, або група «За Майбутнє». Низка з них вже була героями журналістських розслідувань щодо недостовірно декларованих коштів. Наприклад, Ілля Кива, що живе з оренди жомної ями.
27 жовтня, на закритому засіданні суд підтримав це подання. Ось фінальне рішення суду (резолютивна частина – в самому кінці). Після публікації рішення Національна агенція з запобігання корупції відключила реєстр електронних декларацій.
Хто як голосував?
З 15 суддів підтримали цю позицію:
- голова суду Тупицький (призначений по квоті президента за часів Януковича),
- суддя Касмінін (квота президента, Янукович),
- Литвинов, Кривенко, Юровська, Філюк, Городенко (квота з’їзду суддів),
- Сліденко (Верховна Рада, квота «Свободи»),
- Завгородня (Верховна Рада, квота БПП),
- Мойсик (квота президента, Порошенко).
Не підтримали:
- Головатий, Колісник, Лемак (квота президента, Порошенко),
- Первомайський (Верховна Рада, квота Народного фронту).
Мені не вдалося точно перевірити позицію останнього судді, Сергія Саса (Верховна Рада, квота «Батьківщини»), але він не фігурує в переліку тих, що підтримали – одже, логічно вважати, що він був проти або утримався.
Окремо зауважимо, що, знаючи позиції колег, судді, що голосували проти, мали можливість запобігти прийняттю рішення, не приходячи на засідання. Кворумом є 12 осіб – неявка чотирьох та більше робить засідання недійсним.
Чому це рішення надважливе?
Це рішення має внутрішньо- та зовнішньополітичні аспекти.
По-перше, воно множить на нуль буквально усю антикорупційну стратегію останніх років. Електронне декларування та відповідальність за його порушення – це основа, на який могли працювати антикорупційні органи. Без цього хабарників можна хіба що ловити за руку безпосередньо в момент передачі коштів.
По-друге – як наслідок з по-перше – воно множить на нуль співробітництво із європейськими та євроатлантичними структурами. Бо для них антикорупційна боротьба була ключовою шкалою оцінювання готовності України до змін. І від неї прямо залежала їхня готовність працювати з Україною. Коли ти даєш комусь кошти – ти хочеш мати мінімальні гарантії, що їх не вкрадуть.
Про несприйняття того, що відбулося, заявили:
- посольство Великої Сімки в Україні
- посольство США
- посольство ЄС
Вже є заява, згідно якої це може призвести до призупинення безвізу.
Чи є причина заявляти про те, що у суддів мав місце конфлікт інтересів?
Так, є. За даними НАЗК, проблеми з деклараціями були у таких судей, як Сліденко, Мойсик, Тупицький та Завгородня, а також у Головатого. Таким чином, судді виносили висновок щодо ситуації, яка прямо зачіпала їхні інтереси.
Більше того, на більш пізньому брифінгу суддя Сліденко не приховував власної зневаги до самої ідеї звітувати НАЗК щодо власних доходів. «Приниження» для будь-якого судді – приходити до органу, який створений законом ad hoc. «Я маю на увазі НАЗК. Який не є конституційним органом, зауважте…
Це приниження для судді – ходити до них туди. Але я повинен був це зробити. І я це зробив. Просто я це зробив у письмовій формі і відправив поштою» – казав він. Щодо невідповідностей у власній декларації ж він виправдався тим, що не мав часу внести зміни через «різдвяні вакації».
Що тепер буде?
Суддя Сліденко заявив, що закриття доступу до електронних декларацій було власною ініціативою НАЗК, а вони-де їх до цього не зобов’язували. Судячи з рішення, це не так. Адже:
Рішення КСУ: «…скасувати… п.6 та 8 статті 11-ї Закону «Про запобігання корупції».»
Скасований пункт 8: «До повноважень Національного агентства належать… здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування»
Таким чином, це правда – в НАЗК забрали повноваження зберігати та оприлюднювати декларації. Разом із низкою інших повноважень.
Якщо ми не хочему розриву із ЄС та краху антикорупційної реформи, то Україні потрібно:
Як це можна зробити?
Президент Зеленський планує просто розпустити КСУ через Верховну Раду. Але це антиконституційно. Рада і президент не мають таких повноважень.
Проблема в тому, що ми опинилися в ситуації, коли орган, що має найвищий ступінь захисту за Конституцією, сам зрадив інтересах власної країни та законності. А над ним – нікого.
Що ж можна зробити?
По-перше, переголосувати скасовані положення законів (і дай небо, щоб на це знайшлися голоси).
По-друге, знайти способи змінити склад КСУ, не порушуючи законів України. Згідно закону, повноваження судді Конституційного Суду припиняються у разі:
1) закінчення строку його повноважень;
2) досягнення ним сімдесяти років;
3) припинення громадянства України або набуття ним громадянства іншої держави, що встановлено в порядку, визначеному законом;
4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення ним злочину;
6) смерті.
Так, суддя Сліденко вже каже, що хоче сам звільнятися через тиск та лишати територію України – що ж, нехай щастить. Щодо судді Тупицького є питання – в нього нерухомість на окупованій території, в Криму. Дослідження походження майна інших фігурантів антидержавного судового заколоту також мало б дати приводи для застосування щодо них вищезазначеного пункту 5.
Слід також розібратися, якою була роль у рішенні як Офісу президента, так і окремих парламентських фракцій. Адже відбувся цей скандал із ідеальним таймінгом – прямо проміж місцевими виборами в Україні та президентськими – в США.
І слід також розібратися, ким замінювати місця, що звільняться. А також три місця у КСУ, що досі залишаються вакантними.
І, зрештою, час вже поговорити про справжню, а не потішну, судову реформу.
Бо вся країна не може бути заручником рішення невеликої групи осіб, на яку не має жодного законного впливу.
Все материалы автора Политика в Украине