Про результати першого раунду перемовин з Іраном щодо збитого літака PS752 та розслідування причин загибелі українців під Тегераном, справу MH17 та заміну у групі прокурорів, ситуацію навколо Коломойського, активи якого хоче конфіскувати Міністерство юстиції США, а також про процес повернення наших співвітчизників, що засуджені в інших країнах – в інтерв’ю "Цензор.НЕТ" заступника міністра закордонних справ Євгена Єніна.
«ЛІТАК НАВІТЬ НЕ МАЄ ПРАВА ЗАВЕСТИ МОТОРИ, ЯКЩО ВІЙСЬКОВИЙ СЕКТОР НЕ ДАВ НА ЦЕ СВОЄ «ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО». ТАКЕ «ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО» У РАЗІ З НАШИМ ЛІТАКОМ ВІД ВІЙСЬКОВИХ БУЛО ОТРИМАНО»
– З моменту авіакатастрофи під Тегераном, під час якої загинули і українці, минуло понад пів року. Нещодавно відбувся перший раунд українсько-іранських переговорів щодо збиття літака PS 752. Спілкувалися довго? Про щось конкретно вдалося домовитись?
– Розмова тривала понад одинадцять годин. Ми наполягали на таких перемовинах з перших днів після катастрофи, та іранська сторона ухилялася під різними приводами. Прилетіли вони сюди теж непросто, спізнившись на один день. Але ми були дуже наполегливі й раді, що вони до нас таки долетіли.
З однозначних перемог – те, що ми почали перемовини на базі двох конвенцій: Монреальської і Чиказької. Це дало нам змогу висловити усі свої занепокоєння і претензії іранській стороні щодо порушення ними цих двох конвенцій. Також ми узгодили з ними алгоритм подальших дій. У нас дуже багато питань до іранської сторони. Окрім того, наші правоохоронці, зокрема, представники Офісу генпрокурора, мали з іранською делегацією наступного дня окрему зустріч.
– Наскільки мені відомо, вона була теж тривалою, але багато питань так і залишилися без відповідей.
– Ми поставили питання, чекаємо відповіді. Від цього залежить швидкість подальшого переговорного процесу. Родини загиблих у публічній площині вже висловились досить чітко, що їх цікавлять далеко не гроші. Вони хочуть зрозуміти об’єктивну ситуацію і причину, через яку сталася ця страшна трагедія. Звичайно, вони хочуть бачити на лаві підсудних усіх тих, хто був причетний до вчинення цього жахливого злочину.
– Можете детальніше розповісти про алгоритм спільних дій?
– Безумовно. Ми домовилися про створення робочих груп. Перший напрямок – взаємодія по лінії органів досудового розслідування. Друга група – це авіаційні влади. І третя – військові експерти по лінії генштабів двох держав. Це що стосується питань застосування протиракетних установок.
Дуже важливо, що саме під час цього переговорного раунду до нас приєдналися в режимі телеконференції представники інших потерпілих держав. Нагадаю, це Канада, Швеція, Велика Британія. Афганістан через технічні причини цього разу з нами бути не зміг. Але буквально за кілька днів я провів короткий брифінг для послів держав, які втратили у цій авіакатастрофі своїх громадян.
Також у переговорному процесі взяли участь представники компанії «МАУ». І ми домовилися, що питання відшкодування збитків «Міжнародним авіалініям України» буде на порядку денному одного з найближчих раундів.
– Вдалося обумовити суму компенсації родинам загиблих?
– Щоб адекватно оцінити суму компенсації, ми маємо розуміти правду. Іранська сторона наполягає, що збиття літака – людська помилка. Ми вважаємо, що для того, аби дійти того чи іншого висновку стосовно справжніх причин трагедії, ми маємо надзвичайно мало інформації. Саме тому й звернулися з величезним переліком питань до іранської сторони, які, сподіваємось, Іраном буде опрацьовано вже найближчим часом.
– Що вони вкладають у поняття «людська помилка»?
– Я не хотів би в якийсь спосіб інтерпретувати позицію іранської сторони. На їхню думку, йшлося про трагічну помилку, коли оператор системи протиракетної оборони «ТОР М-1» натиснув помилково кнопку, не отримавши дозволу відповідного керівника, оскільки канали зв’язку в них не працювали. Водночас хотів би звернути увагу на той факт, що всі системи зв’язку в схожих ситуаціях мають бути щонайменше продубльовані. Тобто, якщо не працює один канал комунікації, має бути застосовано інший. Ніхто в цьому світі просто так не може збивати пасажирські літаки.
– Чому саме наш літак, також не можемо зараз з’ясувати? Як діяли військові, цивільна авіація, якою була між ними комунікація?
– Ми чітко розуміємо, що іранська сторона за кілька годин до цієї трагедії підвищила стан протиповітряної безпеки, що передбачає більш суттєвий рівень взаємодії цивільного і військового секторів. Літак навіть не має права завести мотори, якщо військовий сектор не дав на це своє «зелене світло». Таке «зелене світло» у разі з нашим літаком від військових було отримано.
– Тобто спочатку дозволили підняти у повітря, а потім вони у нього поцілили?
– Виходить, що так… У нас надзвичайно багато питань. Я не хотів би будувати ті чи ті версії на припущеннях. Ми розраховуємо на об’єктивну інформацію розслідування, як технічного, метою якого є вироблення певних рекомендацій, щоб уникнути повторення аналогічних інцидентів у майбутньому, так і кримінального, метою якого є встановлення конкретних осіб, причетних до вчинення цього злочину.
– Як буде побудовано взаємодію робочих груп органів досудового розслідування? Це ж не міжнародна слідча група, які в неї можливості і повноваження?
– Це не міжнародна слідча група. Хоч і ця опція теж у нас є на столі перемовин. Представники Офісу генерального прокурора ще в січні цього року запропонували створення спільної слідчої групи, щоб прискорити обмін інформацією між двома сторонами. Оскільки як в Ірані, так і в Україні здійснюється розслідування відповідного кримінального провадження. В цьому зв’язку, якщо сторони дійсно відверті, щиро налаштовані на співпрацю, то такий інструмент досить часто застосовується. Ми розраховуємо, що іранська сторона погодиться на такий формат. Діяльність робочих груп, про які ми домовились, не матиме процесуального значення – це елементи переговорного процесу на політичному рівні, щоб розуміти в окремих напрямках яким чином сталась трагедія, як протікає відповідне розслідування і які пропозиції чи рекомендації має бути вироблено, аби запобігти трагічним інцидентам у майбутньому. Не лише в Ірані, а й узагалі в усьому світі, оскільки йдеться про безпеку цивільної авіації загалом.
– Це певною мірою спростить якісь процеси?
– Я не можу сказати заздалегідь, наскільки вони будуть ефективними. Великою мірою все залежить від готовності іранської сторони поділитися відповідною інформацією. Ми вже почули певні аргументи про те, що є таємниця досудового розслідування, є державна таємниця, оскільки йдеться про системи протиповітряної оборони Ірану, є відповідальність саме іранської сторони за проведення як технічного, так і кримінального розслідування. Безумовно, з усіх цих питань потрібно шукати баланс. Але ми не поступимося своїм правом з’ясувати правду, що саме відбулося тієї ночі, хай якою жахливою вона буде.
– Що показала розшифровка чорних скриньок? Чому немає детального звіту?
– Згідно з Чиказькою конвенцією саме Іран відповідальний за проведення технічного розслідування. Саме Ірану належить право оприлюднення результатів зчитування чорних скриньок. Можу сказати лише про ті завдання, які ставила перед собою українська сторона, беручи участь у розшифровці чорних скриньок. Для нас ключовим завданням було з’ясування справності повітряного судна. Для нас так само важливо і критично було розуміти, що дії пілотів відповідали абсолютно точно всім алгоритмам, які передбачено в штатних і позаштатних ситуаціях.
Крім того, ми ставили перед собою завдання підтвердження факту незаконного зовнішнього втручання в роботу літака. Українська сторона разом з іншими учасниками цього процесу знайшла відповіді на ті питання, які було поставлено.
– Але говорити публічно про це може лише Іран, правильно я вас зрозуміла?
– Так. Сподіваюся, що іранська сторона, як це передбачено конвенцією, найближчим часом оприлюднить інформацію.
– У них є якісь зобов’язання чи вони можуть цього не робити?
– Конвенція передбачає невідкладне розшифрування чорних скриньок або передання їх третій стороні, якщо країна, на території якої відбулася катастрофа, не має відповідного устаткування. Це перше. І по-друге, конвенція регулює процес звітування про проведену роботу. Зокрема, чітко вказано, що якщо не вдається завершити технічне розслідування упродовжу одного календарного року, то країна, яка відповідальна за таке розслідування, має оприлюднити проміжний звіт. Хотів би нагадати, що у випадку з МН17 технічне розслідування тривало 1,5 року. Це в умовах, коли ми не мали коронавірусу, коли бачили бажання української й голландської сторін, а також британської сторони, яку було запрошено для проведення зчитування чорних скриньок, співпрацювати. Ми бачили прагнення отримати результат якнайшвидше. І це зайняло 1,5 року.
– З інформації, що була в ЗМІ, відомо, що експертам, які зчитували чорні скриньки, вдалося підтвердити факт зовнішнього втручання в роботу літака. Але більше даних немає. Експерти у Франції змогли з’ясувати причину аварії?
– Зчитуванням чорних скриньок збитого українського літака займалася дуже відома і поважна лабораторія. Але участь у процесі брала вся міжнародна група. Там були представники держави-експлуатанта (України), були представники Ірану як сторони, яка відповідає за ведення технічного розслідування, були представники країни-виробника повітряного судна (Сполучених Штатів Америки), були представники постраждалих країн (Великої Британії, Канади та інших). Загалом ішлося десь про 20 осіб. Частина з них брала участь у процесі фізично, інші спостерігали через монітор.
– Наші експерти в процесі брали участь?
– Ні, спостерігали через монітор з повним голосовим і відеоконтролем ситуації. Кожен крок обговорювався. Щодо всіх рішень було знайдено консенсус. Загалом результатом ми задоволені.
– Але поки його не оприлюднить іранська сторона, ви не можете відкрити ці дані?
– Ми не можемо говорити детально про результати зчитування чорних скриньок, поки Іран не зробить офіційної заяви, щоб уникнути можливих звинувачень у порушенні міжнародних конвенцій.
– А як далі плануєте рухатися в цій ситуації?
– Наші експерти беруть участь спільно з іранцями в проведенні технічного розслідування. Водночас ми наполягаємо на більш активному залученні іранською стороною наших представників. Ми маємо згідно з конвенцією доступ до всіх матеріалів технічного розслідування. Окрім того, по лінії кримінального напрямку ми наполягаємо на отриманні доступу до матеріалів кримінального провадження, яке здійснюється іранською стороною, на якісному і оперативному виконанні міжнародних правових доручень, яких ми спрямували за останні півроку вже кілька, та поки не дочекались змістовних відповідей. Наполягаємо й на проведенні спільних слідчих дій, як то допитів, слідчих експериментів тощо.
– Поки що прогресу немає, ми просто наполягаємо?
– Є таємниця досудового розслідування в Україні і є таємниця досудового розслідування в Ірані. Та ми заявляємо про всі наші вимоги на базі всіх існуючих двосторонніх і багатосторонніх договорів і конвенцій і розраховуємо, що іранська сторона продемонструє належну політичну волю й підтвердить свої заяви про готовність якомога швидше врегулювати цю ситуацію, виплатити відповідні компенсації, надати гарантії неповторення таких інцидентів у майбутньому.
– Вони самі пропонували якісь суми компенсацій для родин загиблих?
– Наразі щось казати про суми зарано. Ключовим є встановлення істини, й залежно від того, що ми з’ясуємо, будемо в такий спосіб і розраховувати обсяг компенсацій. Як потерпілим – спадкоємцям загиблих, авіакомпанії, так і державі Україна, яка теж значною мірою витрачається на розслідування, на переговорний процес.
– Ви згадали процес у Нідерландах. Як можете прокоментувати зміну прокурорів у складі міжнародної слідчої групи?
– Будь-яка зміна прокурорів, чим би її не було обумовлено, впливає на швидкість перебігу розслідування – це об’єктивна історія. Коли йдеться про розслідування будь-якого злочину, не кажучи вже про розслідування такого масштабу. Ще з урахуванням того надзвичайно високого стандарту, який закладено під час цього спільного розслідування.
– Офіс генпрокурора проінформував МЗС, чому така зміна прокурорів відбулася? Питання лише у реформі?
– Зміна групи прокурорів є процесуальною дією. У нас діє міжнародна спільна слідча група на рівні слідчих і прокурорів. Тому про свої такі кроки вони інформують один одного усталеними каналами.
– Але ж знання і досвід прокурорів, які входили в об’єднану слідчу групу, цінні. Наприклад, того ж самого Олега Пересади.
– Прокурор Пересада упродовж тривалого часу відігравав важливу роль у процесуальному керівництві вказаним кримінальним провадженням. Внаслідок певних процесів реформування органів прокуратури його звільнили з посади прокурора. Водночас, наскільки я чув, він продовжує чи продовжував, принаймні до останнього часу, брати участь у діяльності групи українських прокурорів, хоч і без статусу прокурора.
– Читала, що на цьому наполягав головний слідчий JIT Фред Вестербеке. Новим прокурорам доведеться всі матеріали заново вивчати. Навіть не уявляю, який це обсяг…
– Безумовно. Але це життя. Дуже важливо правильно це подавати суспільству. Тому що зміну прокурорів може бути продиктовано найрізноманітнішими мотивами. Ми не раз спостерігали зміни в групі прокурорів з боку Нідерландів. Той самий Фред Вестербейке, заступник генпрокурора Нідерландів, якого я дуже добре знаю і з ким ми дуже добре співпрацювали, на плановій основі перейшов на іншу ділянку роботи і вийшов зі складу групи прокурорів. На його місце так само зайшов хтось новий з тими ж самими завданнями, для ефективного виконання яких йому треба ознайомитися з величезними обсягами матеріалів.
Безперечно, дуже добре, якщо такі заміни, коли йдеться про розслідування тривалістю понад 5 років, можна якось передбачити планово і відповідним чином підготувати нових прокурорів, які б поступово входили в процес і знайомилися з матеріалами.
– Скільки, на вашу думку, триватиме розслідування по Ірану?
– Я точно не хотів би називати будь-яких часових орієнтирів, хоча чудово розумію, що суспільство чекає результат на вчора. Значною мірою все залежить від наявності політичної волі іранської сторони. Якщо ми подивимось на аналогічну практику розслідування інших авіаційних катастроф, згадаємо, наприклад, ситуацію зі збиттям над Чорним морем російського літака, на борту якого перебували громадяни Росії і Ізраїлю, процес врегулювання тривав близько 2 років. Якщо ми говоримо про можливість використання міжнародних судів, то там нижня планка починається з позначки 5 років.
– Ми можемо це у досудовому порядку врегулювати?
– Так. І для нас трек переговорів з іранською стороною є превалюючим. Ми будемо намагатися максимально використати ці можливості для пошуку взаємоприйнятного об’єктивного рішення у цій складній справі. Водночас міжнародне право передбачає й інші механізми захисту порушених прав, якщо двосторонній трек перемовин вичерпав себе. Але на сьогоднішній день ми налаштовані винятково на перемовини з іранською стороною…
«МИ КАТЕГОРИЧНО ПРОТИ СПРОБ ВТЯГУВАННЯ НАШОЇ ДЕРЖАВИ У ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ. ТОМУ ЩО ЧІТКО РОЗУМІЄМО, ЩО ВИГОДОНАБУВАЧЕМ ВІД ТАКИХ ПРОВОКАЦІЙ Є ВИКЛЮЧНО РОСІЙСЬКА СТОРОНА ТА ЇЇ АДЕПТИ В УКРАЇНІ»
– Посол України в Лівані Ігор Осташ заявив, що серед тих, хто втратив житло, майно під час вибуху в Бейруті, є українці. Чи планує Україна надавати допомогу таким людям? Яку?
– На сьогодні мені відомо про звернення близько 10 осіб про отримання матеріальної допомоги. Її виплатили. Прикро, але є певні обмеження по таких виплатах. Та якщо буде потреба, ми готові надати тимчасове житло українським громадянам. Ми вже проходили відповідну практику під час масового повернення громадян України з початком пандемії. Хочу сказати, що у переважній більшості країн наші посли і консули, українська громада виявилися досить згуртованими і консолідованими. Нам вдавалося у робочому порядку вирішувати величезну кількість гуманітарних питань. Впевнений, що і в цьому випадку і посол, і представники українського консульства, й інші небайдужі громадяни зроблять усе можливе, щоб максимально забезпечити гуманітарні потреби тих, хто постраждав через цю жахливу трагедію.
– Які виплати ми можемо надати?
– Кабінетом Міністрів України визначено розмір такої допомоги у вигляді двократної суми добових витрат по країні. У Лівані це 78 доларів США.
– Тобто 156 доларів на одну людину? Як це допоможе тим, хто втратив усе своє майно?
– Я ж сказав, що українська дипломатична установа планує на цьому не обмежитись. Та поки що запитів на тимчасове розміщення не було.
– Як на мене, сума мала б бути більшою.
– Я нічого не хочу сказати, просто згадалося. Циркулярний лист однієї з європейських країн своїм співвітчизникам у зв’язку з COVID-19, де їм чітко було написано, що ви знаєте до кого звертатися за фінансовою допомогою – це ваші друзі і родичі.
– Наші дипломати такі ж поради дають?
– Виходимо з тієї ситуації, яка є. Дуже часто наші представники за кордоном роблять набагато більше, ніж це передбачено буквою закону. Ми неодноразово стикалися з випадками, коли під час того самого масового повернення громадян співробітники посольств і консульств скидалися грошима і допомагали тим, хто справді не мав жодної фінансової можливості купити квиток.
– Зараз збирає на квиток наша громадянка Олександра Антоненко, яка хоче повернутися з Індії, де понад рік чекала на трансплантацію легенів. Вам відомо про цю ситуацію? І вона там, до речі, не одна така, що безуспішно чекає. З огляду на місцеве законодавство, шанси отримати донорський орган у іноземців майже примарні.
– Так, відомо. Я би вирішував це питання, як то кажуть, системно. Ми відповідали щонайменше на десяток депутатських запитів з цього приводу. Своєю чергою я звертався до Міністерства охорони здоров’я. Ми просто чомусь наполегливо відправляємо туди громадян, попри інформування і посольства, й Міністерства закордонних справ відповідного органу влади України про те, що політика індійської влади змінилася. Тому, будь ласка, не направляйте туди громадян для трансплантації органів.
– Чому на це ніхто не зважив?
– Це можливо питання для більш детальної уваги відповідних компетентних органів. Але це абсолютно ненормально, коли кілька років і посольство, і Міністерство закордонних справ інформує про це МОЗ – цього міністра, попереднього, ще попередніх. І нічого не змінюється. Ми продовжуємо витрачати досить великі гроші. Але найголовніше – відправляти наших громадян без жодного шансу на отримання тієї допомоги, за якою вони туди летять. Як нас інформує індійська сторона, вирішення питання полягає у врегулюванні договірних відносин між нашим Міністерством охорони здоров’я і відповідними шпиталями чи клініками індійської сторони. Ми запропонували ще кілька місяців тому як направлення відповідної делегації, так і проведення перемовин у режимі телеконференції. Досі я жодного фідбеку не бачив.
– Олександрі можна допомогти? Вона пише пости у «Фейсбуці», люди потроху збирають гроші, але сума чимала. Вона ж не може летіти сама, потрібен супровід.
– Я досить регулярно в контакті з нашим послом, з консулом. Це питання не лише цих людей. Це і моряки. Це й ті люди, які просто волею долі опинилися в Індії і потребують негайної евакуації у зв’язку зі станом здоров’я. Повірте, так по всьому світу. Я мушу все ж таки відзначити, що посольство Індії реагує на наші звернення і чим може, вирішує ті питання, які є нестандартними, абсолютно позаплановими і час від часу постають. Йдеться про забезпечення розміщення людей, про допомогу логістичного плану, оскільки ми стикалися кілька разів із тим, що індійська сторона не погоджувала евакуаційні рейси. Це досить складно. Епідемічна ситуація в Індії – одна з найжахливіших у світі. Нині вони стабільно посідають третє місце за кількістю загиблих. А динаміка зростання інколи виходить навіть на друге чи перше місце в світі. Роботу консульства в Індії на сьогодні майже унеможливлено. Йдеться не тільки про наше консульство. Йдеться абсолютно про всі консульства іноземних держав, які працюють в Нью-Дейлі.
– Пане Євгене, давайте поговоримо про відносини України і США. Як на них вплинув передвиборчий рік?
– Наші відносини зі Сполученими Штатами Америки мають стратегічний характер. Їх подальша розбудова – одне з ключових пріоритетів міністерства. Ми високо цінуємо лідерство США в протидії російській агресії, потужну підтримку повного відновлення територіальної цілісності й суверенітету України, зміцнення нашого оборонного потенціалу, підтримку в здійсненні курсу реформ, зокрема забезпечення фінансової стабільності Української держави. У нас в пріоритеті й надалі буде розвиток широкої взаємодії з усіх цих питань. Ми мусимо зазначити, що з наближенням як президентської, так і парламентської кампанії в США наші американські партнери стають дедалі зосередженішими на внутрішніх процесах. Це абсолютно логічно. Проте нам приємно відзначати, що вони не забувають про Україну. Передусім йдеться про плани збільшення бюджету з підтримки обороноздатності України на наступний рік на 25 мільйонів доларів, про постачання в Україну сучасних катерів Mark VI і низку інших ініціатив. Ми бачимо послідовну підтримку американської сторони в недопущенні реалізації «Північного потоку-2». Все це – наочна потужна політична підтримка нашої держави на всіх рівнях. Безумовно, ми категорично проти спроб втягування нашої держави у внутрішньополітичні процеси у Сполучених Штатах Америки. Тому що чітко розуміємо, що вигодонабувачем від таких провокацій є виключно російська сторона та її адепти в Україні. Водночас я вважаю, що завадити розвитку українсько-американських відносин ці спроби не здатні.
– До адептів можна віднести Андрія Деркача з «плівками», які оприлюднюються час від часу?
– Справа навіть не в конкретних прізвищах. Ми намагаємось дивитися на ці процеси більш глобально. Ми чітко інформовані з боку вітчизняних спецслужб про те, що російська сторона намагатиметься використовувати територію України натемно, зокрема через тих чи інших представників українського політикуму, бізнес-кіл. Тому прізвища не важливі. Або не настільки важливі.
– Ви вже розумієте, яка це може бути ситуація?
– Ми в принципі вже щонайменше рік-півтора на перманентній основі стикаємось із подібними ситуаціями.
– Ви маєте на увазі кримінальну справу щодо компанії Burisma?
– Я маю на увазі ті процеси, які розпочалися ще на початку минулого року. Зокрема й спроби використати кримінально-правовий напрямок для втягування нашої держави у внутрішньо-політичні процеси у США.
– Як оцінюєте ситуацію з Коломойським, активи якого хоче конфіскувати Міністерство юстиції США? Чи є це певним сигналом для України?
– Якщо йдеться про сигнали, то американська сторона досить чітко використала це у випадку з Павлом Лазаренком. Далі всі просто повторювали досить невеселий досвід колишнього прем’єрміністра України. Безумовно, американська сторона, як і наші українські партнери, неодноразово наголошувала на зацікавленості у тому, щоб відповідні злочини розслідувались, а розкрадені гроші повертались до бюджету. Знову ж таки, тут справа не в конкретних прізвищах. Річ у тому, щоб належним чином працювала судова й правоохоронна системи. Не буде нормально функціонуючих судової і правоохоронної систем, не буде довіри до нашої держави, не буде іноземних інвестицій.
– Коломойський публічно прокоментував цю ситуацію і відкидає всі звинувачення на свою адресу. Та якщо гіпотетично уявити, що ця конфіскація відбудеться, Україна щось має отримати?
– Якщо говорити суто виходячи з норм міжнародних конвенцій, зокрема конвенції ООН по боротьбі з корупцією, то вона передбачає змогу отримання частини конфіскованих за кордоном активів з будь-якої країни-члена цієї конвенції з двох причин. Перше: якщо та чи інша країна є потерпілою від тих чи інших злочинів. Друге: якщо та чи інша держава бере активну участь чи надає активне сприяння в розслідуванні відповідного злочину. Якщо казати про справи Павла Лазаренка, то Україна претендувала і претендує на отримання більшої частини активів, якщо буде прийнято рішення про їхню конфіскацію на підставі цих обох критеріїв.
– А якщо казати про кейс, пов’язаний із Коломойським і «ПриватБанком»? Наскільки відомо з відкритих джерел, нині йдеться про розкрадання коштів «ПриватБанку» і відмивання цих коштів.
– Я, чесно кажучи, трошки осторонь цього процесу, враховуючи нинішню посаду.
– Вам не цікаво? Колишня посада заступника генпрокурора, мені здається, мала б стимулювати щонайменше цікавитися такими речами.
– Вона й стимулює. Та нинішня посада дещо обмежує мене у коментарях.
– Мінюст США ще не звертався до МЗС? Можливо, якісь документи просили, інформацію?
– Між Сполученими Штатами Америки й Україною є двосторонній договір з питань допомоги в кримінальних і цивільних справах. Цим договором передбачено центральні компетентні органи, які використовуються як механізм комунікацій. З боку США йдеться про департамент юстиції. З боку України – це Офіс генпрокурора або Міністерство юстиції залежно від стадії процесу.
– Група сенаторів, що представляють Республіканську і Демократичну партії США, внесла законопроєкт, який передбачає щорічне виділення Україні коштів на військову допомогу. Документ вимагає, щоб Білий дім призначив спеціального представника по Україні на мирних переговорах у Нормандському форматі. Відслідковуєте цей процес?
– Це дуже крута ініціатива. Це є частковою і додатковою відповіддю на ваше попереднє питання щодо рівня взаємодії зі Сполученими Штатами. Цей закон про партнерство з Україною в сфері безпеки, по суті, є програмним, який передбачає цілу низку політико-дипломатичних, фінансових і безпекових заходів задля зміцнення обороноздатності нашої держави і передбачає на період 2021-2025 років у рамках програми міжнародно-військового фінансування виділення близько 300 млн.дол щороку. Як ви абсолютно правильно зазначили, призначення спеціального представника Сполучених Штатів з питань України, який мав би призначатися президентом за згодою сенату, передбачало б як взаємодію з країнами-членами Нормандського формату, так і взагалі діалог з усіма причорноморськими країнами і відслідковування треку реформ, які здійснюються нашою державою. В більш глобальному сенсі – це протидія глобальній імперській політиці Росії. Ми чудово розуміємо, що передвиборча ситуація у Сполучених Штатах Америки певним чином впливає на швидкість реалізації цієї ініціативи. Та ми сподіваємось, що найближчим часом відповідне рішення буде знайдено. Я маю на увазі призначення спеціального представника.
– Як Росія на ці процеси впливає? Може заперечити присутність представника США на перемовинах у Нормандському форматі?
– Є формат, який погоджено, але Сполучені Штати Америки мають абсолютно всі можливості для посиленої взаємодії з усіма зацікавленими учасниками Нормандської групи. Не обов’язково йдеться про формальну участь. Йдеться про механізм комунікацій.
«МИ ОПРАЦЬОВУЄМО ПИТАННЯ ПОВЕРНЕННЯ ОДНОГО З НАШИХ СПІВВІТЧИЗНИКІВ З ТЕРИТОРІЇ ЄГИПТУ ВЖЕ ВПРОДОВЖ КІЛЬКОХ РОКІВ. ЛЮДИНА ОТРИМАЛА 25 РОКІВ, 9 З ЯКИХ УЖЕ ПРОВЕЛА ЗА ҐРАТАМИ»
– У травні цього року Україні вдалося повернути Клавдію Лопаткіну, яку в Малайзії засудили до довічного ув’язнення. Як ви цього добилися?
– Це дуже непрості процеси, які тривають роками. Це ті речі, про які особливо голосно не поговориш, тому що це людські долі. Це люди, які пройшли через випробування. Їм дуже важко повернутися до нормального життя. Взагалі ця новина вийшла з певним навіть запізненням, лише після того, як пані Лопаткіна надала свою згоду на її оприлюднення.
– Це була не перша спроба її повернути. Ми писали про ситуацію, коли їй не вистачило кількох хвилин, щоб добігти до автомобіля консула…
– Ці злочини надзвичайно жорстко караються в країнах Азії. Це ті країни, які надзвичайно неохоче йдуть на відповідний діалог. Це ті країни, в яких умови тримання в місцях несвободи є настільки складними і важкими… Я думаю, те, що багато хто з нас побачив у відомому фільмі «Бангкок Хілтон», насправді просто квіточки. Як у Малайзії, так і в низці інших країн, на превеликий жаль, утримується під вартою або на стадії досудового розслідування, або вже отримали вироки досить велика кількість наших громадян. Я час від часу зустрічаюся з їхніми родичами. Вони, коли побачили успіх з поверненням Лопаткіної, коли побачили, що нам вдалося повернути наших моряків з Нігерії, постійно питають, як ми просунулись вперед по справах, що стосуються їхніх близьких. Їм надзвичайно важко пояснити, що ті правові механізми, які є, вимагають досить багато часу і ще більше терпіння.
Ми спільно з Міністерством юстиції намагаємося прискорити питання щодо укладання двосторонньої угоди про видачу правопорушників. Матері не хочуть про це чути. Я їх можу зрозуміти. Тому що всі вони кажуть, що їхніх дітей підставили, що всі обвинувачення сфальшовано. Я не берусь вникати в деталі, але все це – дуже складні процеси. Ми так само опрацьовуємо питання повернення одного з наших співвітчизників з території Єгипту вже упродовж кількох років.
– Як він потрапив до в’язниці?
– Є різні версії цієї історії. Але людина отримала 25 років, 9 з яких уже провела за ґратами. Ми витрачаємо надзвичайно великі зусилля, щоб повернути цього чоловіка в Україну.
– Скільки загалом у вас таких кейсів зараз?
– Чесно кажучи, не хотів би навіть озвучувати країни, не те що кількість людей. Тому що значна кількість цих процесів дуже складні. Ми активно співпрацюємо з нашими спецслужбами. Мені приємно відзначати високий рівень їх професіоналізму і відданості цим процесам. Інколи вдається, як це сталося в Нігерії. Як це сталося в Малайзії. У низці інших країн. Але, на жаль, це не питання одного дня. Хоча хотілося б, звичайно, повернути людей якнайшвидше.
– Скільки українців утримується в тюрмах РФ і в Криму? Що робиться для їхнього повернення?
– Загальна кількість засуджених в РФ громадян України становить 6800. Зокрема в пенітенціарних закладах відбувають покарання 74 громадянина України з політичних мотивів. Ми не маємо інформації про наших громадян, які перебувають у місцях несвободи на тимчасово окупованій території АРК. Оскільки АР Крим є невід’ємною частиною України, тому питанням забезпечення прав і законних інтересів затриманих і засуджених на цій території опікується Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міністерство реінтеграції, прокуратура АРК і Мінюст.
Ми постійну співпрацюємо з нашими консулами, щоб максимально забезпечити права і законні інтереси наших громадян на території Російської Федерації. Буквально завтра чергова робоча нарада спільно з першим заступником міністра. Ми регулярно відвідуємо наших в’язнів, виявляємо порушення їхніх прав.
Наші консули стикаються з періодичними провокаціями. Буквально кілька тижнів тому наш консул потрапив у досить неприємну ситуацію. Ми чітко розуміємо, що в такий спосіб йому просто показала російська сторона на небажаний розвиток активності в цьому напрямку. Це дуже складна робота.
– Взагалі щось вдається для цих людей зробити?
– Так. Ми виплачуємо матеріальну допомогу, нехай і невелику. Відвідуємо відкриті засідання суду. Залучаємо правозахисні громадські структури. Намагаємося забезпечити юридичну підтримку. Зокрема понад 10 наших політичних в’язнів, яких затримано чи засуджено на території Росії, користуються професійною правовою допомогою за рахунок бюджету України. Ми започаткували оновлену платформу міжнародної дії зі звільнення політв’язнів-громадян України. Основні напрямки – це оцінка потреб громадян України, яких незаконно утримують у російських в’язницях, погодження у разі потреби кроків щодо захисту їхніх прав, надання підтримки, синергія в адвокаційній та інформаційній роботі наших державних органів, привернення максимальної уваги міжнародної спільноти, надання правових і політико-дипломатичних аргументів нашим міжнародним партнерам, аби впровадити додаткові санкції щодо Російської Федерації чи окремих посадових осіб. Крім того, ми впроваджуємо інститут публічного адвокаційного менторства іноземних публічних осіб щодо громадянських журналістів, які незаконно утримуються Російською Федерацією. Він передбачає залучення до цієї кампанії публічних осіб іноземних держав, які б були здатні генерувати меседжі в інформаційних просторах тих чи інших держав.
– Вони можуть розраховувати на обмін? Спілкувалася з родичами політв’язнів під ОП, кажуть, що таке враження, що про них забули.
– Специфіка цієї діяльності така, що поки це не відбулося, інформування родичів є надзвичайно контрпродуктивним у такому процесі.
Тетяна Бодня, «Цензор.НЕТ»
Фото: Катерина Лащикова, для «Цензор.НЕТ» та з особистої сторінки Євгена Єніна у «Фейсбуці»
Источник: https://censor.net.ua/r3213774 РЕЗОНАНСНЫЕ НОВОСТИ