Артем (Морячок) Приходько, боєць 12 мотопіхотного батальйону, повернувся з війни живим . Втім, на "великій землі" не встиг навіть відсвяткувати своє повернення додому: у Києві атовця вбили. Злочинця затримали за півроку після трагедії, в ході слідства визнали винним у смерті бійця… і, зрештою, вирішили відпустити на волю.
У ніч з 26 на 27 вересня 2015 року компанія хлопців, які щойно повернулися з Донбасу, святкували свою демобілізацію у одному з кафе Святошинського району столиці. Компанія бійців не сподобалася трьом іншим відвідувачам того ж закладу. Почалося спілкування із жартів про «захисничків», а закінчилося бійкою із застосуванням вогнепальної зброї – пістолета Макарова, який мав при собі один з цивільних.
Артем Приходько
Ветерани АТО викликали поліцію, і нападники почали тікати. Один з них стрибнув за кермо припаркованої неподалік від кафе автівки. Рушаючи з місця, він зачепив іншу машину та випадкову дівчину-перехожу, потім — наїхав на Артема Приходька, демобілізованого бійця 12 окремого мотопіхотного батальйону. Але і на цьому не зупинився. Водій продовжив рух та протягнув людину за собою ще близько 200 метрів. Від отриманих травм Артем помер. «Смерть потерпілого Приходька настала від множинних ран тіла з переломами ребер, куприка та правої верхньої кінцівки з розвитком шоку. Зазначені тяжкі тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів при автомобільній травмі – перебування потерпілого між днищем рухомого легкового автомобіля і дорожнім покриттям та переміщення тіла потерпілого», — констатувало слідство. Дівчина, яку зачепила автівка, вижила. Але була госпіталізована.
Імена відвідувачів, яким не сподобалися військові, користувачі соцмереж назвали навіть раніше, ніж правоохоронці. Так, небайдужі швидко впізнали на відео з камер спостереження головного «героя» цієї ночі, водія автівки – Євгена Корнейка, також відомого як Женька Боксерчик. Разом з ним у кафе були його друзі Вадим Козаченко та раніше судимий Артем Бірюк.
Нападники прямують до виходу з кафе. У одного з них у руках пістолет. Непритомний чоловік на підлозі – невстановлена особа, яку, прямуючи до виходу з кафе, вдарив один з молодиків
На виході з кафе
«ВСЕ БУЛО НА ПЛЕЧАХ ПОБРАТИМІВ»
«У цій справі я від початку, — каже адвокат Ілля Костін. У суді він представляв інтереси потерпілих. – І мушу сказати, що справа витягнула назовні не тільки всі проблеми правоохоронної системи, але і зв’язок криміналу із правоохоронцями».
На початку війни адвокат і сам пішов на фронт добровольцем. Потрапив у 12 батальйон – той, у якому служив і Артем Приходько. Зізнається: якщо щось стається, бойові побратими часто звертаються до нього за допомогою. Він, у свою чергу, їм ніколи не відмовляє… У розмові Ілля Костін часто називає загиблого просто за позивним – Морячком.
Адвокат Ілля Костін
«Якщо вбито людину, кримінальне провадження на початку автоматично реєструється за статтею 115 – навмисне вбивство. Так було і у нашому випадку. Потім справу було перекваліфіковано за статтею 286 – ДТП, — розповідає правник. – Ми активізувалися. Писали численні листи та звернення, спілкувалися із народними депутатами… Все було на плечах побратимів. Завдяки усім нашим зусиллям справу перекваліфікували на ст. 121, за якою потім і проводилося розслідування. Ст. 121 – це завдавання тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого».
Ілля Костін із побратимами
Також хлопцям вдалося добитися того, щоб справи трьох обвинувачених не роз’єднували. «Роз’єднання не спростило б слідство, а навпаки затягнуло б процес», — переконаний правник.
Затягнуло б процес, і без того неабияк затягнутий тривалим розшуком підозрюваних… Адже швидко був затриманий тільки один з нападників – Вадим Козаченко.
«Перша інстанція інкримінувала Козаченку хуліганство у групі осіб – це ч. 2 ст. 296 КК України, — розповідає Ілля Костін. Вадим Козаченко і справді причетний тільки до бійки з ветеранами – адже за кермом автомобіля, який збив людину, був не він. Однак захист потерпілих із таким звинуваченням все одно не погоджується. «Через це ми подавали апеляційну скаргу, — зауважує адвокат. – На нашу думку, це ч. 4 ст. 296 — хуліганство у групі осіб та з застосуванням вогнепальної зброї. На сьогоднішній день вирок Козаченку у силу ще не вступив».
Цікаво, що затримати Козаченка практично одразу вдалося не завдяки зусиллям правоохоронців, а завдяки власній дурості хлопця. Козаченко сам прийшов у Святошинський райвідділок — щоправда, не з повинною, а за своїм автомобілем. Двох інших підозрюваних довелося розшукувати майже півроку.
«РОЗПОВІДАЛИ, ЩО БІРЮК «ОБЕЗБАШЕНИЙ»
Артема Бірюка – нападника, який мав при собі пістолет, – шукали не тільки оперативні співробітники МВС. За словами адвоката Іллі Костіна, правоохоронці одразу зізналися, що на повноцінний розшук у них просто не вистачить людського ресурсу.
По-перше, до розшуку підключилася СБУ. «Вони зазначали, що досвід переховування у Бірюка є. Що він змінює місце перебування тільки-но його вдається запеленгувати, що використовує wi-fi роутери, які дуже складно відслідкувати, — згадує адвокат. – В одне з міст для затримання Бірюка навіть виїжджала марно група «Альфи».
Не сиділи склавши руки і побратими загиблого Морячка. 10-20 хлопців з його батальйону постійно пересувалися країною, годинами сиділи у засідках. Пошуки проводили за власний кошт.
Артур Бірюк
«Про Бірюка, фахом якого були наркотики та автомобілі, ми з побратимами дуже багато дізналися з кримінальних кіл: ці люди сподівалися використати нас для того, щоб розібратися з ним. Вони розповідали, що Бірюк, як то кажуть, «обезбашений». Що може легко вистрілити у людину, яка просто сказала щось, що йому не сподобалося, — розповідає Ілля Костін. — І зізнавалися, що самі зробити нічого не можуть, тому що Бірюка дуже сильно «кришують» правоохоронці».
Завдяки спільним зусиллям 1 квітня 2016 року, за шість місяців після подій, співробітникам карного розшуку Главку нарешті вдалося затримати Бірюка.
Про затримання Бірюка повідомив у Facebook керівник Управління Національної поліції в Києві Андрій Крищенко
Міру запобіжного заходу для Бірюка обирав Солом’янський суд. «Туди приїхав і начальник київської поліції Крищенко. Тоді він тільки-но прийшов на посаду — і пообіцяв нам, що Бірюка затримають. Ми йому дуже вдячні, — зізнається Костін. – До цього люди з главку Києва дуже гарно говорили, але не робили нічого. Крищенко прийшов – і ситуація дійсно змінилася. Думаю, у той момент правоохоронці просто змушені були нам допомагати…»
Цікаво й те, що за затримання Бірюка один з можновладців, за словами адвоката, пообіцяв правоохоронцям винагороду у 200 тисяч гривень. Грошей ця людина, ім’я якої захист називати не хоче, зрештою не дала. Щоб не порушувати обіцянку, гроші на премію для співробітників МВС, хоч і скромнішу, зібрали самі бійці та небайдужі. Втім, за рішенням Крищенка, ці гроші пішли на іншу справу – на закупку спорядження для бійців на фронті.
Листування побратимів Морячка з Андрієм Крищенком
«…Тому для мене ця історія, з одного боку, про непрофесіоналізм та корумпованість. А іншого боку – про відданість. З таким вінегретом у суспільстві ми стикаємося щодня. Інколи хочеться все узагальнити – а не виходить», — зітхає адвокат.
Саме затриманий 1 квітня Артем Бірюк стріляв під час бійки біля кафе. Однак винним у смерті хлопця все ж таки був Євген Корнейко, який був за кермом – і тому найважливіше було знайти саме його. «Ми домовилися з Артемом Бірюком, — каже Ілля Костін. – Цю домовленість, відверто кажучи, підтримали не всі побратими Морячка. Однак нашою метою було знайти вбивцю… Першою нашою умовою було те, що Бірюк обов’язково мав попросити вибачення. По-друге, ми хотіли, щоб він сплатив певні суми на оздоровлення дітей Артема Морячка – у нього їх залишилося двоє. По-третє, Бірюк мав здати Корнейка. Всі ці умови Бірюк виконав. Ми, зі свого боку, обіцяли не наполягати на триманні Бірюка під вартою. Ми були не проти, щоб його відпустили під домашній арешт».
«Думаю, що Бірюк та Корнейко домовилися між собою, — зауважує адвокат. – Думаю, що Бірюк запевнив Корнейка: він зможе проконтролювати, щоб слідство було «у межах». Бігати постійно не може навіть олігарх, а Корнейко – це звичайний бандюган. Грошей у нього багато не було. Крім того, у Києві залишилися його батьки, дружина з двома дітьми».
«ЛЮДИНА, ЯКА ВБИЛА БІРЮКА, ЗНАЛА, ЩО ПРОХОДЯТЬ СЛІДЧІ ДІЇ»
Так Корнейко, який за інформацією захисту переховувався у Російській Федерації, повернувся у Київ та 29 квітня 2016 року був затриманий.
«При затриманні Корнейка була задіяна навіть Генеральна прокуратура разом із податковою міліцією. Та й саму справу розслідували всі: і Святошинське районне управління, і главк, і прокуратура міста Києва, і Святошинська районна прокуратура… Навіть Генеральна прокуратура України, департамент Кононенка-Грабовського – департамент по розслідуванню економічних злочинів! – зауважує Костін. — Чому я зосереджуюсь на цьому? Бо думаю, що там все ж таки була зв’язка з правоохоронцями. Якось вони співпрацювали. Звісно, можна сказати, що таку увагу до справи міг спричинити суспільний резонанс. Але Генпрокуратура не просто слідкувала за слідством! Це було провадження Генеральної прокуратури. Їм треба було контролювати, щоб ніхто нічого зайвого не сказав…»
Затримання Євгена Корнейка. Відео Генеральної прокуратури України
Корнейку обрали адекватний запобіжний захід – тримання під вартою. Бірюк, як йому і обіцяли, перебував під домашнім арештом. Утім, 30 червня 2016 року Артура Бірюка розстріляли впритул з пістолета Макарова, залишивши у його тілі 12 куль. Сталося це біля під’їзду його будинку на Борщагівці. «Тоді проходили слідчі дії. Розстріляли Бірюка тоді, коли його саме вчергове доставила додому слідча група, — підкреслює Костін. – Я переконаний: людина, яка вбила Бірюка, знала, що проходять слідчі дії. Знала, коли його привезуть. Ось така ситуація…»
У версію, що вбивство Бірюка було помстою бійців за смерть Морячка, адвокат не вірить. Тим більше, що у руках слідства на той час якраз опинився головний винуватець трагедії – Євген Корнейко.
Євген Корнейко, також відомий як Женька Боксерчик
«Спочатку ми говорили про те, що перед ДТП Корнейко просто не міг не бачити Артема Приходька. Але згодом з’явилося відео, на якому під час руху хтось намагається витягнути Корнейка з машини, — розповідає Ілля Костін. — Корнейко здає назад, збиває дівчину, вдаряє іншу машину. Хлопці у цей момент підбігають та намагаються Корнейка витягнути з машини. Він починає рухатися. Артем вже у нього під машиною. А він їде…»
Саме завдяки спробам витягнути водія з авто, Євген Корнейко зміг стверджувати, що не бачив, як збив людину. Визнав, що бився. Визнав, що скоїв ДТП – однак ненавмисно.
«Коли дивишся матеріали справи, все нібито дійсно гладенько виглядає… Добре. Нехай він дійсно не бачив Морячка, коли почав рухатися. Але коли він почав рух? Машина низька. Сам Корнейко під час допитів казав, що він чудовий водій. Будь-яка дрібниця під капотом відчувається! Не те, що людина. Тому це вбивство. Корнейко розумів, що під машиною людина – але продовжував рух, — розмірковує Ілля Костін. – Однак ми зрозуміли, що слідство схиляється до ДТП та що у такому випадку водієві світить максимум 8 років. Ми активізувалися. Суддя задовольнив наше клопотання про комплексну експертизу. Вона була дуже складною, але нам пішли назустріч та зробили все відносно швидко – за півроку».
Експертиза одягу, у якому загинув Артем Приходько
Висновки експертизи були не зовсім однозначними. Експерти встановили, що, якби Євген Корнейко зупинив автомобіль, а не проїхав ще 200 метрів – людина під колесами залишилася б живою. Втім, прямої відповіді щодо того, чи діяв водій навмисно, вони дати не змогли. Однак ідеться у результатах експертизи і про те, що «перебування людини під днищем автомобіля Audi A4 Avant безумовно призводить до зміни характеристик його руху, оскільки у лежачому положенні тіло людини більше за кліренс зазначеного автомобіля. В тому числі це призведе до обмеження керованості, тяглових характеристик тощо».
Не помітити цього водій просто не міг.
«ПРОКУРАТУРА НЕ ЗАХОТІЛА ПОКАРАТИ ЛЮДИНУ»
У січні 2018 року Святошинський суд міста Києва визнав Євгена Корнейка винним у загибелі воїна АТО Артема Приходька та засудив його до позбавлення волі строком на вісім років. Однак водночас суд постановив, що засуджений вчинив ДТП – неумисний злочин – тому підлягає амністії.
«Ми зробили останній хід — пішли до Генпрокуратури, до Луценка, з яким один з наших побратимів колись працював… Там зустрілися з помічником Луценка. У допомозі нам відмовили, — підкреслює Ілля Костін. – Наша прокуратура та наша правоохоронна система у цілому традиційно дивиться більше у бік обвинувачення, ніж захисту. У цій справі все було навпаки. Прокурор робив дуже багато спочатку для пом’якшення обвинувачення, потім – для пом’якшення вироку. Якби ситуація була звичайною – правових підстав вистачило для того, аби визнати якщо не навмисне вбивство, то, як мінімум навмисне завдавання тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть. Але вони не захотіли цього робити».
Трохи іншої думки дотримується адвокат амністованого Євгена Корнейка. «Це достатньо делікатна ситуація з точки зору балансу суспільних інтересів та принципу законності, — зазначає Максим Ніколаєнко. – В цілому рішення суду повністю відповідає як вимогам кримінального законодавства, так і судовій практиці. Інша справа, що даний процес отримав певний суспільний резонанс. У силу цього він, як і інші подібні процеси, від початку зазнає суспільного тиску з точки зору очікувань відчуття повсякденної справедливості».
Згодні з ним у тому, що рішення суду є законним, і інші опитані «Цензором» правники. Адже суд вже визнав Корнейка винним саме у ДТП.
«Амністія тут можлива. Дорожньо-транспортна пригода – не умисний злочин, — коментує Сергій Войченко, кандидат юридичних наук, перший заступник голови Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України. – Вбивство довести практично неможливо, якщо не довели, що автомобіль був використаний як зброя».
Підтверджує його слова і Олексій Назаренко, адвокат, що вже понад 20 років практикує у сфері кримінального права. «Амністія не може стосуватися Іванова, «хорошої людини», і не торкнутися Петрова, «поганої людини», — пояснює він. – Все залежить від статті (а цей злочин вже кваліфікований як ДТП) та від того, була судима людина раніше чи ні. Амністія безлика».
«У вироку суду дуже чітко написано і що Корнейко втікав від поліції, і що не загинув би хлопець, коли б він зупинився. Просто слів немає… Суд навіть написав у вироку, що не може вийти за межі обвинувачення – тобто суд вибачився перед суспільством, — впевнена правозахисниця Валентина Теличенко. – Вирок все ж таки є законним… але не є справедливим». На думку Теличенко, є два важливих моменти, які призвели до такої ситуації: недосконалість закону та недоліки судового розслідування.
Недосконалість Закон України «Про амністію у 2016 році» полягає у тому, що він враховує далеко не всі вагомі обтяжуючі обставини. Адже цей закон дає не тільки вичерпний перелік злочинів та обставин, які є передумовою застосування амністії, але і вичерпний перелік винятків – коли амністію застосувати не можна. Передбачаючи заборону на амністію для водіїв, які були під впливом алкоголю чи наркотиків під час ДТП (що у випадку Євгена Корнейка перевірити неможливо – адже місце ДТП він залишив та потім тривалий час переховувався), закон водночас не містить винятку та заборони на амністію для тих, хто втік з місця події. Суд, у свою чергу, не має повноважень сам прийняти рішення про те, що через таку обставину амністію застосовувати не слід.
«Засуджений вчинив наїзд, втікаючи від поліцейських. Навіть після того, як сталося три зіткнення (з іншим автомобілем та наїзд на двох осіб), він не спинився, а втік з місця ДТП. В судовому засіданні він виправдовувався, що ніби-то боявся за своє життя, але це не можна вважати спроможним виправданням, адже на момент коли він ще не вчинив наїзди, поліція уже була на місці події, і один з поліцейських наказував Корнейку зупинитися. Більше того, судом було встановлено, що коли б Корнейко зупинив авто відразу, як почув удар від зіткнення з потерпілим, то потерпілий би не загинув. Корнейко продемонстрував злісну непокору поліції та ухиляння від слідства. І це зафіксував суд. Саме через це суд вважає каяття Євгена Корнейка нещирим, про що й указано у вирокові. Тим не менше, відсутність каяття не є критерієм для застосування закону про амністію, — зауважує Теличенко. — Але досудове слідство не перевірило, чи вживав Корнейко алкоголь або наркотичні засоби перед тим, як скоїв ДТП, а саме ця обставина є вирішальною при визначенні судом можливості застосувати закон про амністію. Суд не може вийти за межі обвинувачення в сторону погіршення становища підсудного. Тобто, якщо досудове слідство не заявило про наявність обтяжуючої обставини, то суд сам її шукати не має права. Відтак, претензії тут можна висловлювати лише до поліції та прокуратури, які відповідальні за досудове розслідування».
«Вважаю, що прокуратура не захотіла покарати людину – а ми не змогли цього змінити…» — повторює Ілля Костін. На питання, чи подаватиме захист апеляцію, лише знизує плечима: «Я зараз наберу матір, спитаю».
Ірина Василівна Приходько, мати Артема, переконана: апеляцію подати необхідно. Вона, зауважує адвокат, – справжній боєць.
«Добре. Добре. Цього тижня ми підготуємо та подамо апеляційну скаргу» — відповідає він у слухавку. Але одразу безапеляційно додає: «Тільки результату не буде».
Валерія Бурлакова, «Цензор.НЕТ»
Источник: https://censor.net.ua/r3052469 РЕЗОНАНСНЫЕ НОВОСТИ